доліпити
Смотреть что такое "доліпити" в других словарях:
доліпити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
доліплений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доліпити … Український тлумачний словник
доліплювати — юю, юєш, недок., доліпи/ти, ліплю/, лі/пиш; мн. долі/плять; док., перех. Закінчувати ліпити що небудь … Український тлумачний словник
доліп'ювати — п юю, Ол. Доліплювати, закінчувати ліпити … Словник лемківскої говірки
въходити — ВЪХО|ДИТИ (311), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1. Входить: Въходѩште же въ цр҃квь. ˫ако же подобаѥть вънити на м(о)литвѹ къ б҃ѹ. (εἰσερχόμενοι) Изб 1076, 263; и никтоже пакы да не въходить въ манастырь. дондеже бѹд˫аше годъ вечерьнии ЖФП XII, 40б; бѣ же ѥмѹ и по … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
быти — (>50000), ѤСМЬ, ѤСТЬ (в соч. с отрицанием не НѢСМЬ, НѢСТЬ); 3 л. мн. ч. СОУТЬ; 3 л. ед. ч. имперфекта БѦШЕ; 3 л. ед. ч. аориста БЫ и БѢ гл. I. Как самостоятельный гл. 1.Существовать; иметься: дъва разбо˫а ѥсте. ѥдинъ иже съвлачить съ оубогааго … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
бѣгати — БѢГА|ТИ (232), Ю, ѤТЬ гл. 1.Бежать, передвигаться бегом: Римлѩнинъ же нѣкыи ѡ(т) коньникъ нарочитыи... гонѩ на кони, въсхытивъ нѣкоѥго оуношю ѡ(т) соупротивныхъ бѣгающю крѣпка тѣломь и въѡроужена, за шию имъ и преклонивъ ѥго коню бѣгающю… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
водьныи — (97) пр. 1.Относящийся к воде: лоуче бо съ оуставъмь пити вино. съ величаниѥмь водьноуоумоу питию. и вижъ ми въ мироу вино пиющиихъ ст҃ыихъ моужъ. Изб 1076, 237 об.; нынѣ оубо ликоуеши и съ бесплътьныими. христа непрестаньно славословѩ. ѡтъ бога… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вѣньць — ВѢНЬЦ|Ь (415), А с. 1. Венок: и сѹгѹбы вѣньци ѹкрасивъшесѩ. прѣлѣжьно съпасѹ молитесѩ. Стих 1156–1163, 32 об.; и да щадимыи вѣнець прииметь ѿ рѹкы вьседьржителевы. СкБГ XII, 11б; Близь ѥсть г(с)ь. вѣнчати насъ то бо есть. с нб҃се видѩ когождо… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
дати — ДА|ТИ (>3000), МЬ, СТЬ гл. 1. Дать (давать) в руки, вручить: <ѹзьр>ѣ нища нага и печѩльна. и съвлъкъ сѩ дасть <ѥмѹ> одеждю свою. Изб 1076, 269; повелѣ нали˫ати вина юже ношаше викию и дати ѥмѹ. ЖФП XII, 51б; съньмъ прьстень съ рѹкы … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
